Рішення національного суду по справі Еулер Гермес Сервісез Швайц АГ щодо переходу прав за арбітражною угодою

Рішення Апеляційного суду одеської області від 22.01.2014 року у справі Еулер Гермес Сервісез Швайц АГ про визнання на території України рішення арбітражного суду підтверджує, що судова практика у питаннях переходу прав за арбітражною угодою є доволі заплутаною та формалістичною.

Так, компанія «Еулер Гермес Сервісез Швайц АГ» звернулась до національного суду з клопотанням про надання дозволу на визнання та примусове виконання на території України рішення арбітражного суду ФОСФА про стягнення з ПАТ «Одеський олійно-жировий комбінат» грошових коштів на свою користь. Контракт, спір з якого розглядався арбітром, був укладений між компанією «Поттус Трейд С.А.» та боржником. Контракт містив положення про заборону передачі прав за ним, однак первісний кредитор до закінчення розгляду в арбітражі передав права вимоги до боржника компанії «Еулер Гермес Сервісез Швайц АГ». При цьому, в арбітражному рішенні стягувачем був зазначений саме первісний кредитор. Компанією «Еулер Гермес Сервісез Швайц АГ» під час розгляду клопотання в українському суді, було зазначено, що договір цесії передбачав передачу прав вимоги не з контракту як такого, а саме з арбітражного рішення. 

Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання арбітражного рішення на тій підставі, що подавати клопотання про визнання і виконання арбітражного рішення може лише стягувач за арбітражним рішенням, а компанія «Еулер Гермес Сервісез Швайц АГ» стягувачем у арбітражному рішенні не зазначена. Апеляційний суд також навів додаткові обґрунтування того, що визнання і виконання арбітражного рішення буде суперечити публічному порядку України.
Суд касаційної інстанції визнав, що додаткова аргументація, наведена судом апеляційної інстанції щодо порушення публічного порядку, суперечить нормам матеріального права, а тому скасував ухвалу суду апеляційної інстанції та передав справу на новий розгляд. При цьому, суд касаційної інстанції у своєму рішенні не досліджував питання тлумачення поняття «стягувач». 

Після повернення справи на новий розгляд, суд апеляційної інстанції, керуючись ч.1 ст. 393 ЦПК України, відповідно до якої клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем (його представником), вказав, що в даному випадку термін «стягувач» не може бути підданий розширеному тлумаченню, так як цей термін є взаємопов'язаний в рамках даної статті ЦПК України з терміном «рішення іноземного суду» та з положенням про безпосередність подачі такого клопотання.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що право на звернення до суду з подібним клопотанням чинний ЦПК України надає лише компанії «Понтус Трейд С.А.», як стягувачу по рішенню арбітражу, а тому звернення з даним клопотанням компанії «Еулер Гермес Сервісез Швайц АГ» позбавлено правових підстав за законодавством України. Відповідно, у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення арбітражного суду було відмовлено.   

Членами Асоціації можуть бути фізичні дієздатні особи, що мають вищу юридичну освіту, є фахівцями у галузі міжнародного комерційного арбітражу чи мають професійний інтерес до практики міжнародного комерційного арбітражу та поділяють мету та завдання діяльності Асоціації. Детальніше

brochure

event

Заходи